Двадцать первый век (повторяюсь)

Эпистолярный жанр - это вам не хаха. Вот всё слушаю, смотрю, читаю... хотя нет, не читал давно, тем более на русском. А сейчас даже как-то и не читается. Работать надо и после работы, да и так после работы неохота глаза напрягать. Да и не уверен я, что эпистолярным можно назвать жанр типа "запись в блоге". Да и в блог ли я пишу эти строки? (Охо-хо, поток графоманства с пафосными нотками.)

Наверное, впервые в моей жизни мне хочется учиться. Причем не игре на гитаре, а пойти в вуз, например. Ещё раз. Физику там поучить. Или вот в школу - русскую (о Боже) литературу читать и обсуждать на уроках литературы.

Мда, жаль, что в моем детстве не было сериала "Папины дочки". Порыв к физике и литературе им навеян. Хотя пару четверостиший (одно из них более частушка, чем стихотворение) я таки выдумал. Одно из них даже записал. В блог.

Да-а, вот раньше всякие Чернышевские и Островские, Коцюбинские и Франко переписывались друг с другом и с кем ни попадя, а теперь молодёжь переписывается... с блогами.

Может, всё-таки, как-то поинтереснее раньше люди жили, а?... Написал письмо, отнёс на почту. Через месяц ответ: "Дорогой мой и любимый друг, получил Ваше письмо. Освещённую в нём тему нашёл весьма интересной. [skip] Искренне Ваш, Пётр Валерианович." Так и представляю: камин, кресло-качалка, плед, монокль, горничная с горячим шоколадом, и шуршащее по бумаге перо. Вечер. Поздний. Полдевятого.

А сейчас? Написал письмо. Отправил. Если в течение дня не получил ответ, уже нервничаешь: чего так долго не отвечает, али стряслось что? Завтра проверяешь почту: "Привет. Ничотак, жжот в общем. [skip] SY WBR, p.valerianovich." И время отправки что-то вроде 04:29. Так и представляю: тепловентилятор, кресло типа "Новый стиль" в периоде полураспада, залапанные очки и кружка с кофе, стоящая на грязнющей болванке. В половине-то пятого!

Но самое интересное, что ни первое, ни второе мне не свойственно. Первое в силу двадцать первого века на дворе. Второе - в силу воспитания и присутствия здравого смысла в голове. Откуда у меня такие познания? В первом случае сказали бы: литература. Во втором - двадцать первый век...

Чи треба нам до Африки лізти?

Учора грала збірна України. Знову повний морок, звідки не знати, як вийти. Не показали нічого. Пригадую попередні матчі нашої команди у цьому відборі - абсолютно нічого не змінилося. Стабільність? Бугага. Навіщо мені така стабільність? У Андорри теж стабільність. Своя. Стабільна стабільність. Ось гола казахам забили. Свято тепер. Було б і у нас, якби сябрам поклали бодай один. Але цього разу суддя додав лише дві хвилини, а Тимощук не пішов влучати у руку суперника в штрафному.

З білорусами у Львові грали десь так само. З хорватами у Харкові взагалі й не думали атакувати. З казахами вдома пощастило. З андоррцями з гри не забили бодай гола. У Хорватії захищалися. Як і в Англії. Проте не дуже якісно.

Поки що найкращий гравець відбору - П'ятов. Попри помилки на Вемблі. Якби не він (...хтозна, може Богуш був би найкращим?), боролися б із сябрами за третє місце.

Про Михайличенка й говорити нема чого. Не тренер. Що то був за склад на білорусів? Хотів флангами взяти? А на кого вішати? А чому через фланги не грали? Адже, коли немає плеймейкера, натомість зазвичай є крайки. Номінально були - Гусєв і Ярмоленко, фізично присутні. Ярмоленко загубився, хоча видно, що перспектива є. Та й два небезпечних і цікавих удари завдав. Але окрім цих моментів я його взагалі не бачив на полі. Гусєва й поготів.

А Мілевський? Ну добре, визнаю, і я би вчора таку пару вперед поставив. Але зняв би Мілю по перерві, максимум - після першого нереалізованого моменту. Адже забивати голи треба, а не демонструвати білорусам Мілевського.

Ось вони, ці три заміни: Ярмоленко, Гусєв, Мілевський. Ну хоч Гусєва зняв. А було випускати замість них Селезньова, Ротаня та Назаренка. Ротань був активним і корисним у декількох матчах. Назаренко пас віддати може. Селезньов поштовхатися, та й бити по воротах не боїться, на відміну від...

Не вивчав білорусів Михась, таке у мене враження склалося. Аби вивчив, не ставив би на фланги (яких так і не було... ну бодай Кобін вперед бігав і його було видно). Робити ставку треба було на гру через плеймейкера через центр захисту, який у сябрів так собі. І рух попереду мав би бути. Рухався там тільки Шева, якому ніхто пасів нормальних не віддавав.

Треба було (ну, ясно, що висновок роблю на підставі побаченого учора) ставити так: П'ятов, Чигринський, Кучер - зрозуміло, Мандзюк теж нехай буде (тут пофіг, Ярмаш непереконливий, а Мандзюк бодай відбирати вміє краще). Кобін по флангу лівому, грець із ним (хоча Шевчук, чесно кажучи, вчора так само, як і Василь зіграв би). Тимощук і Гай - згоден. Назаренко під нападниками, Ротань на правому фланзі, Шевченко - Мілевський попереду. Можна було б в моїй розстановці Шевчука на свій фланг, а Кобіна туди, де я Ротаня поставив - можливо, було б цікавіше.

На крайняк Назаренко б з-за меж поцілив, якби більше часу мав.

Учора надобраніч подумав над оцінками для наших "героїв". Ну, Михасю 2, то ясно. П'ятову 6.5 чи навіть 7 - виручив серйозно. Чигринському з Кучером та Мандзюком 6. Посередньо, але без серйозних пожеж. Тимощукові 6 тільки за те, що кілька разів таки класно м'ячі відбирав. Гаю 6 - за атакувальні здібності. Гусєву 4. Кутовий подав один небезпечно, так би може й 3 поставив. Ярмоленку 5.5 за ті два моменти та авансом. Мілі 5, бо таки кілька ефективних дій здійснив. Шеві 6, рухався, намагався, але... Назаренку 6 теж - відчувалося дуже добре, що мав він в основі грати.

До речі про Шеву. Склалося враження, що, маючи контракт із Челсі та сидячи на трибуні Стемфорд Брідж, він за збірну грав ліпше, ніж перейшовши до Динамо...

Люди - странные вещи

Вот в детстве не любил малину. Аж тошнило. В натуре.

Также не люблю мёд.

Но ради исцеления пью малину и ем мед. Но странно то, что ни одна, ни другой не вызывают привычного отвращения.

Люди странные...