Push the Tempo

Маю то Tempo віднайти. Бо є робота, щоб її робити. Знову муки. Знову проект, який я ненавиджу, але що поробиш? Треба робити - буду робити. Як би я від того не страждав морально, але головне, аби не постраждав матеріально.

Треба шукати мотивацію. Учора прочитав статійку у Телескопі про "початок нового життя". Пізнавально. Треба ставити чіткі і здійсненні цілі, також вигадуючи собі певні заохочення за їх виконання.

З кінця грудня намагаюся лягати спати раніше, ніж звик. Інколи виходило. Але от біда - прокидався раніше, ніж звично! Мене це не може влаштовувати, бо ідея була - спати більше, а виходило все не так. Але от вихідні позаду, робочі будні їх змінили, і тут уже певна дисципліна може бути.

Раніше я вважав, що мені для повного щастя потрібно спати 9-10 годин на добу. Але от біда - прокидатися на роботу треба десь о сьомій сорок. Відповідно, аби спати бодай 9 годин, треба лягати спати десь о пів на одинадцяту. Для мене це певний стрес. Можливо (та й напевне) не стільки для організму, що звик лягати значно пізніше (гадаю, мої біоритми для сну десь із пів на одинадцяту/пів на першу до пів на десяту ранку), а для голови, яка, власне, звикла до пізнього сну з причин футболів та інших змагань по телевізору.

Став поступово намагатися лягати раніше - бодай, не так, щоб щодня о пів на одинадцяту, але об одинадцятій уже частенько дуже близький до ліжка, і принаймні в ті дні, коли нема пізніх футболів, намагатимуся відтягнути час лягання спати ближче до 22:30. Думаю, що записування часу, коли лягаю та просинаюся, яке практикую з кінця минулого року, може мені допомогти таким чином дисциплінуватися.

Ще одне, що може раніше зморити - прогулянки, які теж є в плані. Але є лінощі - ну це для мене традицийне і я з того не переживаю, бо знаю, що боротися з ними немає сенсу. А тут іще й погода не підходяща. Втім, того тижня був близький до тої прогулянки, бо прийшов з роботи, поїв і все - робити нічого. Було десь півтори години, але ні гуляти не пішов, ні гітари до рук не взяв.

А тут іще ж гітара. Хочеться навчитися. Але наявна гітара тому не сприяє жодним чином. Свєта свою гітару давати не хоче, а на нову гроші мають бути нескоро (кредит і таке інше). Тому і брати її (гітару) до рук не надто хочеться. Однак, знову ж таки, бренчати медіатором я здатен, а от перебирати лівою рукою акорди пальці не вміють. А це найважливіше, то ж і тут лінощі в дії - візьми собі гітару, не грай, а лише акорди тренуй брати. Та ж я такої неповноцінної роботи з інструментом і сахаюся...

Лінощі, цур їм та пек!