February has April showers

Майже копірайт.

Зима скінчилася. Весна. Другий тиждень. Майже щодня дощі. Не літні, а тривалі, як восени.

Півроку тому, виявилося, радів дощу. Тепер би порадів сонцю. Хоча стоп. Сьогодні було сонце. Ледь не вперше за лютий.

Хочеться не знаю чого. Нічого не хочеться. Спати, як зазвичай. Сьогодні, традиційно, не дали поспати достоту. Втім, я не сильно розчарувався - було що робити і дивитися по тіві.

Зробив усе, завтра хочу тільки дивитися в ящик. І не хочу дощу. Хочу літа, адже відпустка. І грець із нею зі спекою - бо ж відпустка.

Недавно почитав Коцюбинського. У школі пробував його читати - дуже не сподобалось. Причому, тоді не сподобалось саме те, що сподобалося зараз - автор чудово змальовує природу, немов художник. Ти читаєш і ніби сам переносишся у ті місцини, де триває дія твору. "Тіні забутих предків" написані просто геніально (хоча половини слів не знаю - сам гуцульський діалект). А от у Fata Morgana мова буквально тече, хоча там немає тих неймовірних пейзажів. Інші твори теж написані красиво.

Прочитавши Коцюбинського, теперь не хочеться читати ще когось - боюся змарнувати той післясмак, який ще досі триває. Тому взяв Біблію - продовжив читати з того Параліпоменона, на якому спинився кілька років тому: "А народив Б, Б народив В і Г, Ґ і Д його сини, і було його за переписом двадцять шість тисяч"...