ПАР - Мексика 1:1. Match Review

Придавлений до канапи котом вирішив викласти враження.

Хтозна чому, але команди не показали яскравого футболу. Багатьох людей цитували, мовляв, матчі відкриття завжди нудні. Не можу сказати, що сабжевий матч був нудним, але є поєдинки і цікавіші. В тому, що такі є в доробку мексиканців, я не сумніваюся. А от щодо ПАР, пригадуючи їх сіру гру на Кубку конфедерацій, можу сказати, що господарі чемпіонату зіграли сильно. Можливо, навіть, несподівано сильно. Принаймні, як на мене - точно.

У Мексики не було швидкості. Причому, швидкості думки. Франко мав пару моментів у першому таймі, але в них діяв якось не по-форвардівськи, а загалом був інертним та малопомінтим. Вела взагалі мовби на поле і не виходив, хоча один дивовижний пас віддав (агов, Ґілле!). Найбільш активним в атаці був Дос Сантос. І складалося враження, що окрім цієї трійці атаки в Мексики у першому таймі ніхто й не будував.

ПАР у першому таймі діяли, як з'ясувалося в підсумку, так, як мексиканці - більшу частину другого. Дуже багато обрізок в центрі поля, причому не простих, а таких, які залишали двох-трьох гравців уже-атакуючої команди проти трьох-чотирьох захисників. І якщо Мексика свої потенційні нагоди не реалізувала, то Чабалала розкішним ударом завершив блискавичну контратаку ПАР.

Справи почали ладитися у Мексиканців лише після виходу наддосвідченого, легендарного Куатемока Бланко, який змінив Велу. Так, увійшов у гру Куатемок не миттєво, але зовсім скоро почав відпрацьовувати довіру тренера: від нього пішли гострі передачі, він додав своїй команді швидкості. Швидкості розуму. Побільше б таких Куатемоків - ну аби ще одного - гляди, не відбулися би південноафриканці нічиєю...