Бразилія - Кот д'Івуар 3:1. Обман

Не звик я бачити Бразилію, яка грає, як Італія в найкращі часи. Так само я не звик бачити Кот д'Івуар, який грає так само. У моєму розумінні ці команди мають грати у гарячий, пристрасний футбол. То нехай італійці та алжирці грають прагматично, холодно і тому подібне.

Хоча треба сказати, що все-таки Дунґа своїх хлопців вишколив дай Боже. Розрахунок у кожній дії. Хоча чимось ця збірна Дунґи нагадує збірні Уруґваю а чи Мексики, які десь у такому ж стилі розібралися з ПАР та Францією. Це новий південноамериканський стиль?...

Що дійсно яскраво впадає в вічі стосовно цієї збірної Бразилії, це неабияка збалансованість команди: усі ланки однаково сильні. І, можливо, це й добре, що Дунґа гне свою лінію, адже будь-який дійсно хороший тренер будує команду так, як він її бачить. Дунґа бачить її саме такою. І ніякий vox populi або vox мас-медіа не повинен впливати на рішення тренера.

Ось що мені подумалося: Бразилія та Аргентина знаходяться у різних половинах турнірної сітки. Історія з грою Аргентини та вибором Марадоною виконавців дещо нагадує бразильську ситуацію. І ще - статистика, яка свідчить, що жодного разу європейська збірна не вигравала Кубок світу, який розігрувався поза межами Європи. Натяк прозорий...

І трохи згодом: Після бідолашної нічиєї Португалії та Кот д'Івуару я дивувався небажанню жодної з команд вигравати матч, адже де, як не в очному поєдинку, з'ясовувати, хто більш гідний скласти компанію бразильцям у плейоф. І от можна сказати, що івуарійці догралися. Чи догралися португальці - з'ясується по завершенні їх завтрашньої гри з КНДР...